Формування писемної компетенції учнів на уроках англійської мови
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.
Теоретичні передумови навчання продуктивного писемного мовлення на уроках
англійської мови
1.1.
Технологія продуктивного навчання в сучасній школі
1.2. Психологічні передумови
навчання учнів англомовного писемного мовлення 6
1.3.
Навчання продуктивного писемного
мовлення на уроках іноземної мови
Розділ 2.Методика
формування компетенцій учнів у продуктивному писемному мовленні
2.1. Загальна
технологія продуктивного писемного мовлення на уроках англійської мови у
середній школі
2.2.
Система вправ для формування вмінь і
навичок продуктивного мовлення в
середніх класах школи (у 5 класі)
2.3.Креативне
письмо як важлива складова навчання продуктивному писемному мовленню на уроках
англійської мови
Висновок
Використана
література
Вступ
Письмова комунікація і усне спілкування в сучасному світі
однаково важливі. Хоч писемне мовлення активне в рецептивному плані, але воно,
як і усне, має продуктивний характер. Відомо чотири види мовленнєвої діяльності
- слухання (аудіювання), говоріння, читання і письмо.
Навчанню письма на уроках іноземної мови активна увага
приділяється у початкових класах, коли учні вчаться писати елементи букв
іноземних слів, засвоюють рукописну форму кожної нової літери, правила
з'єднання букви з буквою у складах і словах. У наступних класах основної і
старшої ланок середньої загальноосвітньої школи в рамках вивчення іноземної
мови учні знайомляться з орфограмами та пунктограмами, але цю роботу не стільки
пов'язують із письмом, скільки з розвитком мовлення.
Письмо і писемне мовлення досліджували В.О.Кустарьова,М.С.
Рождественський (систему письмових вправ у зв'язному мовленні), Н. Г. Агаркова
(навчання письма як основи для мовленнєвого розвитку молодшого школяра), Ю.І.Пассов, В. М. Плахотник (навчання
іноземного письма). Зростання інтересу до проблеми формування англомовної писемної
компетенції, що характеризує сучасну методику викладання іноземних мов, знайшло
своє відображення в численних наукових дослідженнях, присвячених різним аспектам
навчання письма. Було висвітлено такі питання, як інтерактивне навчання писемного
мовлення (Г.Ф. Крівчикова); використання «діалогу-журналу» (Т.В. Глазунова);
електронного підручника (Т.М. Каменєва); комп’ютерних технологій (О.О.
Москалець); редагування власних писемних висловлювань (Л.И. Назина); навчання
конспектування (В.В. Мишечкина) і реферування (О.Г. Квасова); навчання письма англійською
мовою як другою іноземною (І.М. Мельник). Було розроблено й експериментально перевірено
методику формування писемних умінь у студентів різних спеціальностей:
економістів (О.П. Биконя, Н.В. Зінукова, Г.С. Скуратівська); майбутніх менеджерів
(Т.М. Каменєва); студентів технічних навчальних закладів (Т.М. Корж). Слід
відзначити, також, широке коло жанрів писемного спілкування, які стали об’єктом
експериментальних досліджень: лист, об’ява, автобіографія (С.В. Литвин),
твір-пояснення, твір-аргументація (А.В. Горбунов), анотація (Т.М. Корж),
дослідна робота (Е.В. Васильєва), жанри ділового писемного спілкування (Н.В.
Зінукова, Т.М. Каменєва, Г.С. Скуратівська). У зарубіжній методиці
досліджувалися питання організації роботи з текстом на різних етапах його
написання (C.A.Boardman, J.Frydenberg, A.Hogue, R.R.Jordan); методики
корегування і редагування писемних висловлювань (D.R.Ferris, J.Lane, E.Lange,
A.C.Winkler); використання інтерактивних форм навчання писемного мовлення
(W.Bishop, D.Byrne, D.George) тощо.
Проте при наявності великої кількості методичних
досліджень відсутні спеціальні дослідження, присвячені методиці формування англомовної писемної комунікативної
компетенції в середньоосвітній школі, зокрема, складання інструктивних текстів.
Це зумовило актуальність вибору даної
теми дослідження.
Об’єктом
дослідження є процес
формування навичок продуктивного писемного мовлення.
Предмет дослідження
становить методика навчання письма та продуктивного писемного мовлення
англійської мови
Мета дослідження
полягає в ознайомленні з методикою
навчання письма і продуктивного писемного мовлення як актуальних проблем
вивчення іноземної мови у сучасній школі.
Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати такі завдання:
1) ознайомити з теоретичними відомостями про письмо і
писемне мовлення;
2) схарактеризувати психологічні та дидактичні
особливості, що сприяють виробленню техніки письма і формуванню продуктивного писемного
мовлення на уроках іноземної мови.
У процесі розв’язання накреслених завдань були використанні такі методи дослідження:
- альтернативні
(інноваційні) методи оволодіння англійською мовою
- аналіз
різних видів вправ з анлійської мови для загальноосвітньої школи з точки зору
навчання письма
- аналіз
шляхів навчання креативного письма,як важливої складової навчання продуктивному писемному
мовленню.
Практична цінність дослідження полягає у розробці методичних
рекомендацій щодо формування англомовної писемної компетенції учнів.
Розділ 1. Теоретичні передумови навчання продуктивного писемного
мовлення на уроках англійської мови
1.1. Технологія продуктивного навчання в сучасній школі
Продуктивними
назвемо знання, уміння, спираючись на які випускники школи знаходять міцну
опору для свого майбутнього. Продуктивні знання, уміння – необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні.
Саме такі продукти школи затребувані у сучасному житті. Продуктивна технологія
виділяє головне, дає потрібне, програмує успіх і гарантує якість. Гарантований
успіх незалежного тестування, до якого перейшла наша школа під тиском ринкових
відносин, забезпечує лише технологія продуктивного навчання.
Технологія продуктивного навчання надає можливість
навчання на основі практичного життєвого досвіду, що допомагає молоді в їхньому
професійному пошуку, розв'язанні їхніх соціальних, освітніх, психологічних і
культурних проблем.
Продуктивне навчання спрямоване на набуття життєвих
умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний
розвиток,міжособистісне спілкування та взаємодію, а також самовизначення його
учасників, що є одним з ключових моментів під час вивчення іноземної мови.
Цілями продуктивного навчання є:
ü створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості
учня;
ü створення умов для розумової діяльності;
ü створення у навчально-виховному процесі цілісної системи знань,
умінь, навичок;
ü міжсуб'єктивні, партнерські взаємини педагога і учня;
ü набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання
та
ü індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування,
взаємодію та самовизначення;
ü отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної
діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання;
ü організація мотивованого, самостійного практично
орієнтованого навчання;
ü створення діяльнісного підходу до навчання, формування у
учнів умінь утверджувати себе через постійну продуктивну діяльність;
-
орієнтація
на практичне дослідження успіхів у самоосвітній діяльності.
Сьогодні учень повинен повернутися зі школи з певними
результатами.
Основними
умовами ефективного навчання у системі продуктивного навчання є:
1. Мотивація до навчання.
2. Сприятливе, комфортне середовище.
3. Застосування
методів, що відповідають різним стилям і способам навчання.
4. Використання
суб’єктивного досвіду.
5. Створення
ситуації успіху.
6. Наявність
контролю над процесом навчання.
7. Можливості
випробування нових знань на практиці та використання набутих знань.
8. Достатній час на засвоєння нових знань і вмінь.
9. Можливість
побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.
В основі продуктивного навчання лежать інтерактивні
технології. Саме вони допомагають дитині реалізувати свій потенціал, дають
можливість працювати відповідно до своїх здібностей, в оптимальному темпі,
сприяють виявленню індивідуальності, розвитку самосвідомості, підвищенню
самооцінки та самоствердженню, що є важливим як для талановитого, так і для
слабкого учня.
1.2. Психологічні
передумови навчання учнів писемного англійського
мовлення
В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та
писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін «письмо»,
підкреслюючи його вузьке чи широке значення. Поділ цей пов’язаний з
особливостями механізму письма, що складається з двох етапів: складання слів за
допомогою літер; формування письмових повідомлень, до складу яких входять
слова, словосполучення тощо.
М. Р. Львов тлумачить
значення поняття «письмо» як «графічну систему фіксації мовлення», Ю. І.
Пассов - як «передачу думок у письмовій формі»,
Г. П. Півторак -
як «знакову систему фіксації мови на площині за допомогою умовних графічних
елементів двох вимірів для передавання інформації на віддалі і закріплення її в
часі».
У методичній літературі письмо кваліфікується у вузькому
й широкому значенні. Цей поділ пов'язаний з особливостями механізму письма, що
складається з таких етапів: графіка, граматика, мовленнєва творчість.
1. Графіка. Оволодіння
технікою письма, ознайомлення з графікою, що виражається сукупністю основних
засобів написання букв, буквосполучень для відображення звуків, звукосполучень,
запису слів за допомогою літер, що лежить в основі оволодіння графікою та
орфографією, і знаків без комунікативної мети (репродукція), що згодом буде
потрібно для фіксації усного мовлення.
2. Граматика. Формування
грамотності, зокрема граматичних умінь і навичок - навчання орфографії і
пунктуації для правильної фіксації усного мовлення зі збереженням усіх її лінгвістичних
особливостей. Цей вид писемної мовленнєвої діяльності має рецептивний характер,
що втілюється під час читання, і продуктивний характер, оскільки граматичними
засобами послуговуються під час здійснення письмової комунікації.
3. Мовленнєва творчість.
Розвиток продуктивного писемного мовлення як комплексу графічних
(каліграфічних), граматичних (синтаксичних, пунктуаційних), лексико-семантичних
(використання слів і фразеологічних одиниць у правильному значенні),
стилістичних, текстотворчих (текст, тема, основна думка, абзац тощо) засобів із
дотриманням комунікативних якостей мовлення для створення і каліграфічного та
грамотного запису потрібної інформації з ділової сфери, фіксується від руки.
Письмо - це стійка графічна система, яка мало змінюється.
Мінімальною одиницею письма є графема, що записується за допомогою
рукомоторного механізму і сприймається зоровим каналом.
Писемне мовлення володіє такими особливостями, яких немає
в усному мовленні, а саме:
Ø відсутність співрозмовника і його реакції на виражену
думку;
Ø неможливість послуговуватися паралінгвістичними засобами
(інтонацією, мімікою, жестами тощо);
Ø розгортання висловлювання у зв'язку з відсутністю
ситуації спілкування (використання різних видів речень);
Ø дотримання комунікативних якостей мовлення (виразності,
точності й логічності) у продукуванні висловлювання, що відповідає
ситуаційності в усному мовленні;
Ø урахування взаємозв'язку між письмом і читанням.
Письмо здійснюється на основі уміння писати, що є
складним феноменом вивчення іноземної мови. Уміння писати формується на основі
автоматизованих умінь, які називаються навичками, і є основними складниками
писемного уміння:
1) написання знаків письма - літер, що належить до
каліграфічних навичок;
2) переоформлення звукового мовлення у відповідні знаки
письма (правильно написані слова), що відповідають іноземному правопису -
орфографічні навички;
3) членування контексту розділовими знаками -
пунктуаційні навички;
4) збагачення мовлення лексичними і фразеологічними
засобами - лексико-фразеологічні навички;
5) оформлення писемного мовлення відповідно до
граматичних норм - граматичні навички;
6) продукування письмового висловлювання (створення та
оформлення письмового тексту) - композиційні навички.
Методика навчання письма в широкому розумінні цього слова,
як і будь-якого іншого мовного матеріалу, опирається на лінгвістичні,
психологічні й дидактичні основи.
Лінгвістичний матеріал письма складається передусім із
графічних знаків, які виконують інформаційну функцію. Графеми як мінімальні
одиниці письма розрізняють формальний бік писемного мовлення аналогічно до
фонем, що диференціюють формальний бік усного мовлення.
Важливим чинником є навчання каліграфії, тобто навчання
умінь писати чітко, виразно, відповідно до затверджених зразків-прописів,
гарно, виводячи правильно кожний елемент букви, не змінюючи його і не
придумуючи власного відображення літер на письмі. Велике значення для письма
має з'єднання букв між собою у словах. Зразки цих з'єднань, яких потрібно
дотримуватися на письмі, подано також у прописах. Основна увага під час
навчання техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.
Лексеми, структуровані за допомогою каліграфічно
написаних графем, у свою чергу, служать для передачі змісту писемного
висловлювання. Графема має алографи, тобто варіанти, пов'язані з написанням
великої чи малої букви, з каліграфічним їх позначенням, із почерком, який майже
цілком відображає письмове графічне позначення кожної літери у каліграфічному
відображенні. У лінгвістиці виділяють такі графеми: сегментні, що стосуються
букв і буквосполучень, морфемні, які складаються з кореня, префікса, суфікса,
закінчення, і суперсегментні - орфографічного (дефіс, апостроф, перенос) і
пунктуаційного (розділові знаки в мікротексті) характеру.
Навчання англомовному письму (тобто навчання письму та
письмовому мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія,
пунктуація) та над письмовим вираження думок (продукт письмового мовлення).
Продуктивне писемне мовлення – це комплексне використання графічних, орфографічних,
лексико-граматичних та стилістичних засобів для вираження думок та здійснення
комунікації. Письмове мовлення використовується як самостійна форма
спілкування, однак оволодіння ним відбувається на базі звукового мовлення. А.М.
Мєшковський відзначає, що письмова мова ні для жодної людини у світі не може
бути рідною мовою в буквальному розумінні слова, тому що завжди є друга мова,
яка накладається на усну.
З точки зору психології, протікання письмової мови важке
й різноманітне. Письмове мовлення як спосіб формування та формулювання думок
грунтується на використанні лінгвістичних знаків, закріплених у нервових
зв’язках кори головного мозку у вигляді зорових та рукомоторних образів, які
діють у сукупності зі слуховими та мовленнєво-руховими. У учнів при навчанні
англійського писемного мовлення додатково до звукових, створюються графічні
образи слів. Зорово-графічні образи мають рукомоторні паралелі, які
контролюються руховим механізмом руки, яка пише.
Експериментальні дані підтверджують, що процес навчання
іншомовного писемного мовлення стає більш ефективним у плані рефлексії, якщо
він ґрунтується на використанні функціональних комунікативних понадфразових
одиниць писемного мовлення (функціональних одиниць писемного мовлення, або функціональних
одиниць письма, де термін «письмо» вживається тільки в широкому значенні). Свої
погляди щодо одиниці тексту висловлювали відомі лінгвісти, психологи, педагоги:
Л.О.Булаховський, І.P.Гальперін, О.О.Леонтьєв, Л.В.Щерба та інші.
Висвітлювались і різні підходи до виділення одиниць тексту. Так, логічний
підхід орієнтувався на понадфразову єдність; синтаксичний підхід — на складне
синтаксичне ціле; семантико-смисловий підхід – на інформаційний блок;
тема-рематичний підхід – на виділення теми і реми. Серед основних критеріїв
виділення понадфразової єдності називалися прагматичний, емоційний,
комунікативний. Останній, комунікативний критерій, розглядався як
найперспективніший. Суть комунікативного критерію полягає в тому, що вибір
одиниці писемного мовлення базується на ствердженні, що понадфразова єдність є
невід’ємною частиною як усного, так і письмового тексту, як прозаїчного, так і
віршованого, як діалогічного, так і монологічного.
Результат письмової діяльності – це дійовий фактор,
котрий робить письмо помічником вчителя з іноземних мов в боротьбі за міцні
знання. Письмо удосконалює усне висловлювання, сприяє формуванню навичок
самоконтролю. Велика питома вага письма у домашній роботі з іноземної мови не є
випадковістю. Головною метою роботи вчителя вважається створення на занятті
таких психолого-педагогічних умов, які допомагають досягти рівня комунікативної
компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування у різноманітних
життєвих ситуаціях.
Аналіз психологічних передумов навчання учнів писемного
англійського мовлення дозволив зробити висновок, що усне і писемне мовлення
перебувають у найтіснішому взаємозв’язку, який ґрунтується на спільності
комунікативної функції обох форм мовлення, мовного матеріалу, який
використовується, деяких закономірностях внутрішнього мовлення. Тому навчання
одного виду мовлення сприяє розвиткові іншого.
Через те, що структура мовленнєвої діяльності нерозривно
пов’язана із структурою особистості, доцільним є особистісно-діяльнісний підхід
до процесу формування англійського писемного мовлення, розроблений І.О.Зимньою
на основі загальної теорії мовленнєвої діяльності С.Л.Рубінштейна. Цей підхід
сприяє актуалізації та розвитку особистісного потенціалу учня.
1.3. Навчання
писемного мовлення на уроках іноземної мови
Вміти писати — це графічно правильно зображати літери
алфавіту, трансформувати в букви звуки та звукосполучення, асоціюючи при цьому
звуковий, графічний та кінестетичний образи слова з його значенням;
орфографічно правильно писати слова, словосполучення, ставити знаки пунктуації;
оперувати мовними структурами; вміти
формулювати свої думки в письмовій формі.
Процес писемного мовлення, як відомо, починається з
мовлення внутріш- нього. Саме у внутрішньому мовленні готується програма
висловлювання, водиться відбір лексичних одиниць, граматичне оформлення речень,
їх логічне поєднання в абзаци. Як підкреслює А.Р. Лурія, письмо з самого
початку оволодіння ним є усвідомленим актом. Вже на початковому етапі навчання
письма, навіть рідною мовою, усі елементи, форми, засоби, якими користується
той, хто пише передачі потрібного змісту є предметом його усвідомлення.
Використання іноземної мови ще більше підвищує ступінь усвідомленості.
Удосконалюючи усне мовлення, письмо сприяє також
формуванню навичок самоконтролю. Великий обсяг письма в домашній роботі з
іноземної мови не є випадковим. Цей факт пояснюється психологією учнів: вони
надають більшої ваги виконанню письмових завдань порівняно з усними.
У класній роботі письмо - найбільш економний, надійний,
ефективний і масовий спосіб контролю знань і рівня володіння мовою.
У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:
1. оволодіння графікою/орфографією із залученням
матеріалу, опрацьованого усно;
2. засвоєння структурних моделей речень, властивих усній
та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні;
3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування.
Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ.
Так, на першому етапі формування орфографічних навичок
використовуються вправи з аналізу,
вправи на ідентифікацію та диференціацію:
v
звуко-буквений
аналіз слова; групування слів з однаковими звуками, але різними графемами;
v
групування
слів на основі протиставлення графем;
v
диференціація
подібних, але не тотожних графем;
v
списування
за зразком;
v
списування
з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією
орфограмою);
v
групування
слів з використанням картинок-орфограм; складання слів із складів з
використанням схем;
v
написання
слів за заданими першими літерами.
Основною метою другого етапу, поряд з орфографічними
навичками, є формування лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі
найбільш поширеними визнаються такі види вправ:
v
вправи
на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу;
v
на
трансформацію мовного зразка;
v
на
підстановку;
v
на
розширення та скорочення;
v
диктанти.
Останній вид вправи широко використовується на різних
ступенях навчання. Так, на початковому виконуються такі види диктантів як
слуховий, слуховий з попереднім аналізом труднощів, самодиктант, зоровий,
зоро-слуховий, вибірковий. На середньому та старшому ступенях навчання, крім
зазначених, проводяться ускладнені диктанти, а саме: диктант із самоконтролем,
пояснювальний диктант, диктант вивченого напам'ять (уривок прози, вірш),
диктант-переклад.
Мета третього етапу в навчанні письма і писемного
мовлення - формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій
формі. Характерними видами вправ на цьому етапі можуть бути:
на молодшому ступені навчання:
ü відповіді на запитання щодо змісту тексту;
ü складання запитань до тексту;
на середньому ступені;
ü відповіді на запитання та складання запитань до тексту;
ü складання плану до прочитаного тексту;
ü переказ за планом;
ü складання листа другові за зразком;
ü резюме до тексту;
ü розповідь за придуманим початком (кінцем);
ü переказ тексту;
ü написання розгорнутого плану/тезів для усного
висловлювання;
на старшому ступені (крім названих вправ):
ü
написання
листа другові (за даною програмою, ситуацією);
ü
складання
короткої анотації до статті і т. ін.;
ü
опис
картинок, слайдів, міста, вулиці;
ü
складання
діалогу за темою;
ü
скорочення
прочитаного тексту (його письмовий виклад);
ü
написання
заміток до газети за темою: навчання, побут, дозвілля, суспільна робота школярів.
У навчанні написання листа зарубіжному другові виділяють
два етапи: підготовчий та мовленнєвий. До першого належать такі дії: відбір
необхідної лексики; складання плану до змісту листа; правильне оформлення листа
і конверта.
Етап мовлення включає письмовий виклад змісту листа за
вказаною темою. Вчитель зобов'язаний пояснити учням правила оформлення ділового
листа (прізвище та адреса пишуться угорі зліва, праворуч вказується назва
міста, з якого відправляється лист; після коми - дата відправлення; нижче -
зліва або посередині листа формулюється звернення до адресата. Крім того,
вчитель повинен подати форми звернень до незнайомих, знайомих осіб, друзів,
фрази-кліше для початку листа).
Навчаючи написання реферату, статті, вчитель може
запропонувати учням:
ü
уважно
прочитати всю статтю і визначити її основну думку;
ü
встановити
призначення/мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу;
ü
виписати
із статті її основні положення;
ü
узагальнити
думку автора статті;
ü
перечитати
текст, з'ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації, дописати
необхідні речення.
Навчання написання анотації базується на попередньо
складеному плані тексту-джерела, а також на серії послідовних завдань:
ü
вказати
прізвище та ініціали авторів;
ü
написати
назву статті;
ü
вказати
місце видання, видавництво, рік видання, номер журналу, газети, сторінки;
ü
визначити
і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема;
ü
з'ясувати
головну думку кожного з абзаців; згрупувати абзаци згідно з основною думкою
тексту; сформулювати основну думку/ідею тексту.
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики
письмова фіксація матеріалу дає змогу:
1) створювати додаткові асоціації, що допомагають
запам'ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки;
2) організовувати письмові вправи (класні та домашні),
які сприяють розвиткові навичок користування лексичними та граматичними
явищами;
3) повторювати матеріал, який зафіксований у зошитах
учнів;
4) організовувати усні вправи, спираючись на зафіксовані
в зошитах або на дошці структурні зразки, лексичні елементи.
Письмо взагалі має позитивний вплив на процес шкільного
навчання. У процесі навчання учні записують значну частину навчального
матеріалу і користуються цими записами при заучуванні, повторенні, закріпленні;
вони привчаються до різних видів письмових вправ, що є необхідним елементом
розвитку умінь і навичок. У процесі письма відбувається опора на всі види
відчуттів, активізуються всі аналізатори: акустичний, мовленнєворуховий,
зоровий, рукоруховий. Із психології відомо, що запам'ятовування буде швидшим і
міцнішим, якщо в його процесі братиме участь якомога більша кількість видів
пам'яті, більше число аналізаторів.
Письмо здатне відігравати значну роль у навчанні усного
мовлення, читання, лексики, граматики. Крім цього, важливою функцією письма у
навчанні англійської мови є те, що на всіх етапах воно здатне служити
ефективним засобом контролю. Письмові контрольні роботи, як поточні, так і
підсумкові, застосовуються з метою перевірки знань мовного матеріалу,
практичних умінь аудіювання, усного висловлювання, читання. Поточні контрольні
роботи проводяться після засвоєння певної порції мовного матеріалу або усної
теми.Підсумкові контрольні роботи проводяться один раз на чверть відповідно до
загальношкільного графіка. Такі роботи передбачають перевірку володіння різними
видами мовленнєвої діяльності і можуть тривати 30-45 хвилин. Як зазначають
вчителі-практики, письмові роботи слід завжди ретельно готувати. Непідготовлена
контрольна робота підриває віру учня у свої сили, викликає почуття страху,
невпевненості, що негативно позначається на успішності учня і класу в цілому,
спричиняє велику кількість помилок.
Розділ 2.Методика формування англомовної писемної компетенції учнів
2.1. Загальна технологія продуктивного писемного мовлення на
уроках англійської мови у середній школі
Головна мета
навчання техніки продуктивного письма іноземною мовою полягає у формуванні
в учнів:
А) графічних/каліграфічних та
Б) орфографічних навичок.
Так, на першому
етапі формування орфографічних навичок використовуються вправи з
аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію:
ü
звукобуквений
аналіз слова; групування слів з однаковими звуками, але різними графемами;
ü
групування
слів на основі протиставлення графем;
ü
диференціація
подібних, але не тотожних графем;
ü
списування
за зразком;
ü
списування
з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією
орфограмою);
З урахуванням тісного зв'язку письма з читанням, оскільки
їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід
здійснювати паралельно з оволодінням технікою читання. Однак у процесі письма,
на відміну від читання, графемно-фонемні відповідності, що встановлюються,
мають іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма
має місце кодування думки за допомогою графічних символів.
ü
групування
слів з використанням картинок-орфограм;
ü
складання
слів із складів з використанням схем;
ü
написання
слів за заданими першими літерами.
Під
каліграфічними навичками розуміють
навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному
мовленні.
Іноземні мови, що вивчаються у школі — англійська,
німецька, французька, іспанська — використовують латинську графіку.
Аналіз системи друкованих знаків українського та
латинського алфавітів свідчить про те, що в них є
ü подібні букви (наприклад: Aa, Оо, Xx, Ее, Mm, Kk, Pp),
ü букви, які частково співпадають у написанні (Tt, Hh, Uu,
Bb),
ü букви, написання яких зовсім відрізняється від букв
українського алфавіту (Ss, Ff, Rr, Qq, Ww, Jj, Zz). Крім того, в різних мовах
додатково до букв використовуються діакритичні позначки для окремих фонем.
Головна увага при навчанні техніки продуктивного письма
приділяється чіткості і нормативному написанню букв.
Для формування графічних/каліграфічних навичок слід
використовувати вправи, метою
яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, що вивчається.
Вправи для навчання каліграфії
ü вправи на написання елементів літер та окремих букв,
ü на ускладнене списування/ виписування букв,
буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо).
Техніка письма, крім каліграфічних, передбачає володіння
орфографічними навичками.
Під орфографічними навичками розуміють
навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків
у кожному конкретному слові.
Орфографічні системи іноземних мов, що вивчаються в
середніх навчальних закладах, базуються на трьох основних принципах:
1. фонетичному, коли буква
повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова (наприклад, англ. : pen);
2. морфологічному, коли написання
визначається правилами граматики (морфології) незалежно від фонетичних умов,
наприклад, у споріднених словах чи формах (наприклад, англ. : nation
— nationality
);
3. традиційному (історичному),
коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми
вимови (наприклад, англ.: daughter);
Серед труднощів навчання орфографії насамперед виділяються
ü буквосполучення, що передають один звук (наприклад, англ.
: sh, th, ck.
ü одна буква може передавати різні фонеми, наприклад: в
англійській, німецькій і французькій мовах буква s відповідає кільком звукам.
Або навпаки - один звук зображується на письмі різними графемами (наприклад, англ.
: ir, er, ur .
ü наявність так званих "німих" букв (наприклад, англ.:
е у словах з відкритим складом — line, plate; у буквосполученнях: wh-, -ght: whom,
eight).
З метою попередження помилок та навчання учнів правопису
згідно з орфографією іноземних мов слід використовувати спеціальні вправи,
націлені на формування стійких орфографічних навичок.
У навчанні орфографії виділяють дві підгрупи вправ:
-
1. до першої групи входять вправи на списування
(виписування) і дописування;
-
2. до другої—вправи для запису на слух (диктанти різних
видів).
1. У першій підгрупі вправ
розрізняють
А) просте списування та
Б) ускладнене списування (з підкреслюванням певних графем,
з групуванням слів за певними ознаками тощо).
Приклади завдань до вправ на ускладнене
списування.
Спишіть подані слова, підкреслюючи буквосполучення, що передають
звук [].
Shirt, Chess,
that, she, short, child, this.
Ігрова вправа на ускладнене списування/виписування
Працюємо в командах. Виписуємо слова у стовпчики і
читаємо їх класу. Хто переможе?
Команда 1 Команда 2 Команда З
з
буквою Hh з буквою Nn з буквою Xx
help, him, text,
Ned, not, mix, hot, ten, box, hiss, ton, hint, six, Nell, hell. Rex, men, fox.
Перепишіть пари слів, які пишуться по-різному, але вимовляються
однаково (англ.: two-too, this- these,
see-sea, one-won, ).
Складнішими будуть вправи на "вписування" або правильне розташування усіх букв слова — це кросворди, гра в "поле чудес",
головоломки.
Наведемо приклади цих ігрових орфографічних вправ.
а) У поданих нижче словах букви переплутані. Розплутайте
їх, запишіть слова ї прочитайте їх уголос.
англ. :
etp (pet)
iflm (film)
ettx (text)
2. Друга підгрупа вправ
включає різні типи диктантів:
зорові,
зорослухові,
слухові
самодиктанти.
Основною метою
другого етапу, поряд з орфографічними навичками, є формування
лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними
визнаються такі види вправ:
- вправи на запитання-відповіді з частковою зміною
мовного матеріалу;
- на трансформацію мовного зразка;
- на підстановку;
- на розширення та скорочення;
- диктанти.
Останній вид вправи широко використовується на різних
ступенях навчання.
Для навчання писемного мовлення, тобто вміння
висловлюватись за допомогою графічних знаків, методисти рекомендують два типи
вправ: умовно-комунікативні та
комунікативні.
Умовно-комунікативні вправи використовуються для засвоєння мовного матеріалу
у графічному оформленні, а також для автоматизації операцій, пов'язаних з
письмовим викладом думок.
До цього типу відносять вправи з моделями (трансформація моделей, розширення їх тощо).
Другий вид тренувальних вправ забезпечує вміння логічно і послідовно, своїми словами передати ту чи іншу інформацію.
Це перефраз, скорочення тексту, вибір ключових слів з
тексту.
Для навчання
логічного викладу думок пропонується складання різноманітних планів: план у
вигляді запитань чи називних речень тощо.
Серед комунікативних вправ чільне
місце займає відтворення груп речень, пов'язаних змістом.
Вправи:
Виконується вправа
у формі самодиктанту.
Для удосконалення вміння висловлюватися своїми словами
використовується переказ, розповідь, опис, твір, написання листа зарубіжному
другові.
На початковому та середньому ступенях опис, розповідь
частіше проводяться за допомогою
дидактичного матеріалу: малюнка, серії малюнків, діапозитивів, тощо.
Для розвитку уміння творчого викладу думок пропонується
завдання на додумування деталей, початку чи кінця запропонованого вчителем
тексту.
До творчих
письмових вправ, які пропонуються на старшому ступені, відноситься
рецензування, реферування, анотація прочитаного чи прослуханого тексту.
Письмові роботи творчого та напівтворчого характеру виконуються спочатку за
допомогою запитань до картини, малюнка, а далі без опори на них.
Завдання до письмових вправ можуть бути сформульовані таким чином:
1) Дайте відповіді на запитання.
2) Поставте запитання до підкреслених слів/фраз.
3) З'єднайте декілька (2 — 3) речень в одне.
4) Перепишіть і доповніть речення.
5) Виберіть правильну відповідь.
6) Напишіть протилежне.
7) Опишіть клімат вашої країни чи вашого району/області.
8) Розпитайте вашого друга про його смаки, про те, як
він/вона проводить вихідні дні.
9) Заповніть анкету, відповідаючи «так» або «ні».
10) Виправте твердження.
11) Дайте ваш коментар щодо картини, використовуючи
прикметники у вищому та найвищому ступенях.
12) Розкажіть про ваші останні канікули, вживаючи такі
слова...
13 Складіть ваше меню на завтра.
14) Складіть листа за планом.
15) Опишіть місто.
16) Напишіть,
хто ви (відрекомендуйтесь).
Для роботи з текстом можна запропонувати такі завдання:
1) Випишіть з тексту речення, що розкривають його зміст.
2) Поставте запитання щодо змісту тексту.
3) Складіть резюме прочитаного тексту.
4) Дайте опис персонажів.
5) Дайте назву абзацам тексту.
6) Напишіть інший початок/ кінець тексту.
7) Опишіть житло/ одяг персонажів.
8) Випишіть нові слова та вирази.
Важливо, щоб учні середньої школи були добре
ознайомлені з особливостями оформлення листа різного змісту. Листи на
англійські мові пишуться за певною схемою. Складовими частинами листа є: заголовок,
дата, внутрішня адреса одержувача, вступне звернення, основний текст, заключне
привітання та підпис.
Заголовок включає в себе адресу
відправника,яка пишеться в правому верхньому куті першої сторінки листа. При
цьому номер будинку і назва вулиці пишуться в першій лінійці (номер будинку
ставиться перед назвою вулиці), а назва листа – в другій лінійці. Якщо лист з
Лондона, то після слова London ставиться скорочене позначення відповідального
поштового району,наприклад
E.C.2; W.C.1, що відповідно означає East
Central 2,West Central 1.Після скорочення слів ставиться крапка. Всі слова, в
тому числі скорочення в назвах країн,міст,штатів, вулиць, районів, будівель, квартир
пишуться прописними буквами. Наприклад:
37 High Street
London , S.E.9
Англійці пишуть дату в правому куті листа під
адресою відправника. Позначати дату можна таким чином: 10th May.1974 Слід звернути увагу на написання
закінчень порядкових числівників: -st(first), -nd(second), -rd(third),-th(fourth).Назви
місяців можна писати скорочено,наприклад: Jan., Feb., Apr., Sept.,
Oct.,Nov.,Dec.Учні повинні розуміти ,що не
можна скорочувати назви таких місяців: March, May, June, July.Назви місяців
пишуться прописними буквами.
В ділових листах обов’язково слід писати
адресу одержувача, яка вміщує назву і адресу організації ,якій він адресує цей лист.При цьому ,якщо
якщо у назві фірми або організації наявні власні імена,то перед назвою
ставиться слово Messrs. Robertson and Co. Слово Messrs.можна упускати,якщо в
назві фірми відсутні власні імена. При зверненні до однієї особи
пишуть:Mr.,Mrs.,Miss
Mrs.A.B.Brown
12 Newgate Street,N.W.1,
Glasgo
Вступне звернення є обов’язковою ввічливою
формою в листі англійською мовою. Його пишуть під датою в лівій частині листа.
Воно завжди починається словом Dear. Наприклад:Dear Mr. Brown ,Dear Mrs.Brown,
My dear Mrs.Brown,
Dear Sir, Dear Madam, My dear mother, My dear
aunt.
Зміст листа викладається в одному або кількох
абзацах,кожен з яких починає-ться з нової лінійки.Можна використовувати такі
фрази:
I wish to inform you that….
Please, let me know when…
I thank you for your letter….
Основний текст листа обов’язково завершується
заключним привітанням, яке пишуть в кінці листа в його правій частині. Наприклад:
Your truly, Truly Yours, Your friend, Your loving daughter.
Англійці пишуть свою адресу на зворотній
стороні конверта в одній лінійці:Mary Smith,35 High
Street,London,S.E.9,England.
В методиці навчання іноземних мов розрізняють такі форми
письмових контрольних робіт:
Контрольні роботи для перевірки
знань мовного матеріалу-лексичного і граматичного.
Знання граматичного матеріалу можна
перевірити за допомогою таких завдань:
1) Напишіть дані іменники у множині.
2) Утворіть форми минулого часу від поданих дієслів.
3) Напишіть дані дієслова в неозначеній формі.
4) Напишіть дані прикметники у вищому ступені.
5) Перепишіть речення, виберіть і вставте правильну форму дієслова (в дужках дається кілька форм) тощо.
Наведені вище завдання і вправи мають суто мовний
характер, їх можна доповнити вправами на підстановку, трансформацію,
розширення, відповіді на запитання.
Контрольні роботи і завдання для перевірки
мовленнєвих навичок та вмінь в середніх класах:
А.
Контроль розуміння аудіотексту.
Пропонуються такі завдання:
1 ) Послухайте текст і дайте відповіді на серію загальних
запитань («Так» або «Ні»).
2) Послухайте текст і дайте відповіді на запитання
(пропонується серія спеціальних запитань, що передбачають короткі відповіді).
3) Визначте, які з поданих речень відповідають змісту
прослуханого тексту, а які — ні. Поставте відповідно знак «+» або «—».
4) Передайте зміст прослуханого тексту рідною мовою та
ін.
Б.
Контроль уміння висловлюватись у письмовій формі.
Тут можливі такі варіанти завдань:
1) Складіть 5 речень, користуючись таблицею (пропонується
вибіркова підстановча таблиця).
2) Перепишіть речення, розширте їх за рахунок поданих
нижче слів (даються речення і список прикметників або іменників).
3) Перепишіть речення, скоротіть їх за рахунок вживання
займенників.
4) Закінчіть і перепишіть речення (дається набір
різнотипних незакінчених фраз, наприклад: «Мій друг живе в ...», «... знає
добре іноземні мови, тому що...», «Той, хто лікує людей, зветься...».) Такі
завдання можна запропонувати і на основі малюнків у підручнику: фраза
завершується відповідно до змісту малюнка.
5) Опишіть зовнішність вашого батька/друга тощо.
6) Послухайте оповідання і передайте коротко його зміст.
В.
Контроль розуміння прочитаного.
Учням можна запропонувати такі завдання:
1) Прочитайте текст і напишіть 2-3 речення, які передають
його основний зміст.
2) Прочитайте текст і поставте подані нижче речення в
послідовності, що відповідає змісту прочитаного.
3) Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
4) Прочитайте текст і знайдіть еквіваленти таких речень
(даються рідною мовою).
5) Напишіть 5 запитань до тексту тощо.
Форма пред'явлення контрольної роботи може бути різною.
Завдання можна продиктувати, написати на дошці, спроектувати на екран або дати
на окремих картках. До перевірки поточних контрольних робіт корисно час від
часу залучати самих учнів, запропонувавши їм самим перевірити свою роботу або
організувати взаємну перевірку контрольних робіт за допомогою ключів, словника,
підручника, правильного варіанта на дошці тощо.
2.2.
Система вправ для формування вмінь і навичок продуктивного мовлення
в середніх класах школи
Вправа - це спеціально
організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій
або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.
а) Щоб вирішити проблему навчання, потрібна раціональна система вправ, яка має
забезпечити:
·
підбір
необхідних вправ, що відповідають характеру навички або вміння;
·
визначення
необхідної послідовності вправ;
·
розташування
навчального процесу та співвідношення його компонентів;
·
систематичність
і регулярність виконання вправ;
·
взаємозв'язок
різних видів МД.
З точки зору організації процесу навчання система вправ
потребує матеріального втілення, яке вона знаходить у підручнику.
б) Кожна вправа має 3- або 4-фазову структуру:
1) завдання;
2) зразок виконання;
3) виконання завдання;
4) контроль ( з боку
вчителя, самоконтроль).
I фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до
виконання мовленнєвої дії. Поряд з тим учневі треба пояснити, що і як він має
зробити, наприклад, завдання подано ІМ:
* Ви - репортери. Візьміть інтерв'ю у 3-х учнів класу.
Поставте 4 запитання, які подані у таблиці. (Вчитель призначає кількох
репортерів).
* Напишіть звіт про одного з 3-х учнів, у яких ви брали
інтерв'ю.
II фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо
у зразку виконання є потреба (може бути відсутньою).
III фаза - виконання завдання -і є власне вправою.
У наведеному прикладі І частина вправи виконується усно,
але з елементами письма: учень у ролі репортера ставить свої запитання і
коротко занотовує відповіді: II частина виконується письмово.
IV фаза - контроль. В І частині вчитель може
проконтролювати 1-2 інтерв'ю, в II частині має місце відстрочений контроль
учителя або самоконтроль за зразком.
в) Щоб підібрати
необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види
вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх відповідність
для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.
1) В рецептивних вправах учень сприймає
вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а тим чи іншим способом
показує, що він впізнає, розрізняє, розуміє усне чи писемне мовлення.
В репродуктивних
вправах учень відтворює повністю або із змінами (слово, речення, текст). Всі
репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними.
Учень спочатку сприймає, а потім репродукує інформацію повністю або частково.
У продуктивних
вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (усні, писемні).
Комунікативні вправи –
спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною
мовою, що вивчається.
2) В умовно-комунікативних вправах
передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні
якості даного типу вправ – наявність
мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити
захоплення) і ситуативності. Якщо
одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах
учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи
увагу лише на формі.
Типи вправ, наприклад:
·
напишіть
по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в
дужках (некомунікативна);
·
прочитай
записку, яку написали тобі батьки (зробити те, друге, інше..). Батьки
повернулись - скажи, що ти виконав те, про що вони тебе просили. (Вправа умовно-комунікативна);
·
Сьогодні
в нас гості з англомовних країн. Розпитайте їх, з якої саме країни приїхав
гість, з я кого міста, ким збирається стати в майбутньому. (Вправа комунікативна).
Навичку визначають як «психічне новоутворення», завдяки
якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю
і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії
(психологічний словник). Щоб досягти «рівня навички» (І.О.Зимня, Ю.І.Пассов)
мовленнєва дія має набути таких якостей, як:
ü автоматизованість (одна з найголовніших якостей);
ü стійкість;
ü гнучкість;
ü відсутність спрямованості свідомості на форму виконання,
відсутність напруження і швидкої втомлюваності.
Автоматизованість -
швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, а
також послаблення напруженості
стійкість - здатність
навички до взаємодії, об’єднання різних труднощів, які досі долалися окремо.
Так, відпрацювавши з учнями окремо інтонаційну модель, що виражає наказ, та
модель, що виражає прохання, слід запропонувати вправу, де будуть вживатись
обидві моделі, щоб навичка набула стійкості.
Ще одна якість, яка формується паралельно - гнучкість навички, її розглядають у 2-х
планах:
*здатність включатися в нові ситуації;
*здатність функціонувати на новому мовленнєвому
матеріалі.
В процесі виконання того чи іншого виду МД формуються
мовленнєві уміння за аналогією з визначенням навички уміння можна визначити як
оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до основних
видів МД є 4 основні уміння: уміння говорити (діалогічна, монологічна форми),
уміння писати, уміння аудіювати та уміння читати.
Продуктивні
уміння - говоріння та письмо - складаються на ґрунті
репродуктивних навичок:
ü граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного
оформлення одиниці усного або писемного мовлення;
ü лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації
лексичної одиниці в усному і писемному мовленні;
ü вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання
та інтонування;
ü каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто
навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами
орфографії.
Рецептивні
уміння - аудіювання та читання - складаються на ґрунті
рецептивних навичок:
ü
граматичних,
тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур
усного або писемного мовлення;
ü
лексичних,
тобто навичок розпізнавання звукових або графічних образів лексичних одиниць та
їх безпосереднього розуміння;
ü
слухових,
тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в
усному мовленні;
ü
перцептивних,
тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків
пунктуації в писемному мовленні.
2.3. Креативне
письмо як важлива складова навчання продуктивному писемному мовленню на уроках
англійської мови
Методика формування мовленнєвої компетенції у письмі та
результати такого формування багато в чому залежить від жанру текстів,
написання яких учням ставить за мету навчання. Умовно, жанрові типи текстів
можна поділити на практичне, навчальне письмо, і окремо, як підрозділ
навчального письма слід виділити креативне письмо.
До практичного письма можна віднести написання листів як
ділового так і особистого характеру, ділових паперів, листівок, а також
анотування та реферування прочитаних та прослуханих текстів. До навчального
письма відносяться усі види писемних робіт учнів за допомогою яких вони
навчаються письма як виду творчої продуктивної мовленнєвої діяльності. Це
написання творів, переказів, есе, реферування текстів. Воно взагалі вчить
письма як творчого процесу, маючи до цього набагато більше можливостей, ніж
практичне письмо. Працюючи над написанням листів, ділових паперів учні мають
менше можливостей писати по-справжньому творчо, оскільки всі ці роботи (листи,
документи) є стандартизованими та клішованими. Навчальні твори, ессе учні
пишуть «від себе», що розвиває вміння не тільки творчого продуктивного письма,
а й творчого мовлення взагалі. Це дає великі можливості для самовираження,
самоствердження засобами іноземної мови, розвиваючи процесуальну мотивацію.
Креативне письмо це такий вид навчального письма, коли
учні пишуть щось з опорою виключно на власну фантазію, уяву та життєвий досвід
– наприклад, оповідання, вірші, п’єси, нариси. Така робота ведеться з
максимальним використанням творчості, власної фантазії автора тексту. Тим самим
створюються найкращі умови для його особистісного самовираження та
самоствердження.
Коли, на якому ж етапі вивчення іноземної мови краще
використовувати креативне письмо? Як показує досвід, роботу з креативного
письма доцільно проводити на досить ранній стадії вивчення іноземної мови.
Природна любов дитини придумувати, вигадувати, фантазувати дуже позитивно
мотивує її до написання лічилок, римовок, загадок мовою, яка вивчається. Під
час вивчення теми «Тварини» діти з задоволенням «малюють» придуманих,
фантастичних тварин, практикуючи вживання вивченого мовного та мовленнєвого
матеріалу, опираючись на свою уяву, фантазію. В цьому віці в уяві дитини все можливо
і це доцільно використати для закріплення вивченого мовного матеріалу. Вивчаючи
тему «Рослинний світ», вчитель може надихнути своїх учнів до написання
звернення рослин до людей, пропонуючи дітям відчути себе на хвилинку улюбленою
рослиною. При цьому вчитель не тільки реалізує практичну ціль уроку (організує
вживання учнями наказового способу дієслова та вивченого лексичного матеріалу,
опираючись на відчуття учнів, які вони отримали під час аудіювання спеціального
тексту); формує вміння учнів оформляти свою думку в письмовій формі як це
прийнято в даній соціально-культурній спільноті; а також виховує в дітях
почуття емпатії, бережного ставлення до природи.
В середній школі,зокрема у 5 класі, доречно розпочати роботу учнів над написанням вже цілих
збірок їх творчих робіт. Це можуть бути комікси, кіносценарії, коротенькі
оповідання. Звичайно, робота починається з «малювання» головних героїв
майбутніх серіалів. Але учні не тільки придумують і описують зовнішність своїх
героїв, але й наділяють їх внутрішніми якостями, описують їх характер, тобто
«оживляють» своїх героїв (доречно порадити дітям створити персонажі різних
національностей). Робота може проводиться як індивідуально, так і в командах.
Кожна команда працює над створенням образа свого героя. А далі діти переносять
свої персонажі в ті сфери іншомовного спілкування, які вивчаються на уроках.
Так, учні надають своїм героям віртуальні сім’ї (українську, а також тієї
спільноти, мова якої вивчається), описують професії, рід занять віртуальних
батьків, відносини між родичами та друзями, їх хобі, придумують їм житло, тощо.
Слід звернути особливу увагу на наявність в роботі
персонажів різних національностей. Описувати життя своїх героїв іншомовної
спільноти дітям допоможе узагальнення країнознавчого матеріалу про традиції та
звички народу, мова якого вивчається. Вчителю слід пам’ятати, що його учням
може бракувати певних соціокультурних знань перед тим, як поставити ту чи іншу
задачу перед ними. Прогнозуючи певні труднощі своїх учнів, вчителю слід
підбирати навчальний матеріал змістовного та інформативного характеру, який
стимулює розумово-мовленнєву діяльність учнів та відповідає їх інтелектуальному
розвитку. Це може бути не тільки цікавий текст (художній чи публіцистичний),
але й відео матеріал, сучасна пісня, поезія, гумор тощо. З іншого боку,
описуючи пригоди своїх героїв – представників спільноти, мова якої вивчається,
вимагає від дітей постійної уваги до того, щоб їх опис відповідав географічним,
історичним, культурним реаліям спільноти. Цей момент взагалі дуже позитивно
мотивує дітей до навчання, розвиває в них пізнавальні навички, вміння
застосовувати отримані знання.
Креативне письмо є прекрасним засобом
оптимізації та інтенсифікації навчання іноземних мов. Робота з творчим письмом
має величезний вплив на розвиток особистості учнів взагалі: їхнє мислення,
творчі підходи до виконання завдань, фантазії. Написання креативних текстів дає
можливість отримання учнями досвіду навчальної, пізнавальної, практичної та творчої діяльності.
Висновок
У сьогоденні проблема навчання писемного мовлення є
однією з актуальних у методиці навчання іноземних мов, оскільки
комунікаційно-інформаційні технології забезпечують суспільству сучасні засоби
спілкування..
Тривалий час навчанню письма надавали другорядного
значення. Письмо виступало лише засобом навчання інших видів мовленнєвої
діяльності, який дозволяє краще засвоювати програмний матеріал. Це один із
засобів контролю сформованості навиків та вмінь учнів. Сьогодні відношення до
письма і навчання учнів, вміння виражати свої думки в письмовій формі, значно
змінилось. Письмо, як мета навчання, присутнє на усіх етапах вивчення іноземної
мови.
В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та
писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін письмо,
підкреслюючи його вузьке чи широке значення. Цей поділ пов'язаний із
особливостями механізму письма, що складається із двох етапів: складання слів
за допомогою літер та формування письмових повідомлень, до складу яких входять
слова, словосполучення. В основі реалізації першого етапу лежить оволодіння
графікою та орфографією. Для здійснення другого етапу необхідно оволодіти
мовленнєвим умінням.
Писемне мовлення відрізняється від інших видів
мовленнєвої діяльності не тільки своєю специфікою, але й ступенем
розповсюдження в побуті. Використання писемної мови вужче у порівнянні з усним
мовленням.
У програмах з іноземних мов письмо визначали частіше як
засіб, а не як мету навчання. На різних етапах навчання іноземних мов роль
письма змінюється. Так, на початковому етапі реалізується мета оволодіння
технікою письма, формування навичок, які пов'язані із засвоєнням звуко -
буквених відповідностей. Вказані вміння необхідні для розвитку вмінь читання та
усного мовлення.
На середньому етапі основним є навчання орфографії у
зв'язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне
мовлення, як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок усного мовлення.
На старшому етапі набуті раніше навички письма
вдосконалюються поряд з усним мовленням. Крім цього, писемне мовлення виконує
ще одну важливу роль. Воно стає допоміжним засобом під час самостійної роботи
над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних
текстів. Письмо є метою та важливим засобом навчання іноземної мови.
Дослідники
вказують на те, що письмове оформлення думок має певні навчальні переваги. Цей
процес уповільнений порівняно з усним мовленням, що дає можливість зосередити
більше уваги на окремих етапах його здійснення, а це, у свою чергу, створює
умови для вживання таких мовних форм, які ще недостатньо автоматизовані і тому
в усній комунікації ще не можуть використовуватись. Вживання цих форм у
писемному мовленні приводить до вільнішого оперування ним в усному мовленні.
Два етапи формування писемного мовлення і наявність
усного випередження підкреслюють зв'язок письма з усною мовою та читанням. Як і
усне мовлення, писемне мовлення відносять до репродуктивної діяльності.
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики,
письмова фіксація матеріалу дає змогу:
1) створити додаткові асоціації, які допомагають
запам'ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки;
2) організовувати письмові вправи, які сприяють
розвиткові навичок користування лексичними та граматичними явищами;
3) повторювати матеріал;
4) організовувати усні вправи, опираючись на зафіксовані
структурні зразки, лексичні елементи.
Письмо має позитивний вплив на процес навчання. У процесі
навчання учні записують значну частину навчального матеріалу і користуються
цими записами при заучуванні, повторенні, закріпленні. Вони привчаються до
різних видів письмових вправ, що є необхідним елементом розвитку умінь і
навичок.
Думка про використання однієї форми мовлення для розвитку
іншої не нова у методичній літературі. Недооцінювання ролі письма, писемного
мовлення у навчанні іноземних мов негативно впливає на весь навчальний процес.
Ідею спільності усної та писемної мови підкреслюють і
лінгвісти, які вважають їх двома формами спілкування однією і тією ж мовою,
формами взаємно зумовленими, які доповнюють одна одну, користуючись матеріалом
одного словникового фонду, опираючись на загальну граматичну будову. Усне й
писемне мовлення розглядається лінгвістами, як дві форми комунікації, які мають
у своїй основі загальні базові моделі, загальний план змісту і дещо різні плани
його вираження. Певна річ, що практичне володіння іноземною мовою не може бути
повноцінним, якщо воно не включає обидві основні форми комунікації у тісному
взаємозв'язку. Писемне мовлення має багато якостей, необхідних для усного
мовлення. Воно має потребу в досконалішому обдумуванні, бо повинно забезпечити
вимоги правильності, ясності, чіткості викладу думки, тому що воно ізольоване
від співрозмовника, від ситуації спілкування. Перед ним чіткіше постає вимога
бути обгрунтованішим, логічнішим та доказовішим. Поступово оволодіваючи
особливостями письма, учень переносить у певній мірі на усну мову, від чого
остання стає досконалішою, а сам учень відчуває себе впевненіше.
Отже, писемне мовлення - це складне мовленнєве вміння, яке дозволяє за
допомогою системи графічних знаків забезпечити спілкування людей. Воно виступає
продуктивним видом діяльності, який дає змогу записувати повідомлення для
передачі іншим. Важливою
функцією письма на заняттях з іноземної мови є те, що воно на всіх етапах
служить засобом контролю.
Використана література
1. Антонова
И. Б. Методическая эффективность использования письма как средства обучения
аргументированию: Дис. ...канд. пед. наук. - М., 19
2.
Бориско
Н.Ф. Тенденции развития учебно-методических комплексов с учетом новых
информационных и коммуникационных технологий // Іноземні мови. – № 3. – 2001. –
С. 19.
3.
Вітвицька
С.С. Основи педагогіки школи: [методичний посібник для студентів магістратури].
– К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
4. Гальскова,
Н. Д., Гез, Н. И. Теория обучения иностранным языкам : Лингводидактика и
методика: Учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб.
заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004.
5. Зимняя
И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991.
6. Иванова
А. М. Обучение письменной речи на французском языке. - М.: Просвещение, 1981.
7. Колкер,
Я. М. Практическая методика обучения иностранному языку: уч. пособие / Я. М.
Колкер, Е. С. Устинова, Г. М. Еналиева - М., 2000.- С. 181.
8. Леонтьев,
А. А. Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологии. Москва –
Воронеж, 2004. – с.309.
9.
Методика
викладання української мови в середній школі / За ред. С. X. Чавдарова і В. І.
Масальського. -К.: Радянська школа, 1962. - 372 с
10. Пассов Е. И. Основы методики обучения иностранным языкам
/ Е. И. Пассов. - М.: Русский язык, 1977.-214 с.
11. Пассов,
Е. С. Основные вопросы обучения иностранной речи – Воронеж: Воронежский гос.
пед. институт, 1974. – 164 c.
12. Плешакова
Т. В. Государственный университет – Высшая школа экономики, г. Москва, Россия
13. Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г.
Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.
14. Скляренко Н. К. Сучасні вимоги до вправ для формування
іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь // Іноземні мови. – 1999. – № 3. – с.3 –
7.8. 9. 9. 9.
15. Сысоева,
Е. Э. Формирование коммуникативной компетенции в письменной речи при обучении
иностранным языкам / Е. Э. Сысоева // Иностранные языки в школе - 2006.- №7. С.
43-46.
16. Українська мова. Енциклопедія. / Редкол.: В. М.
Русанівський, О. О. Тараненко та ін. - К.: «Українська енциклопедія», 2000. -
752 с.
17. Ніколаєва С.Ю.,Біги М.О.Методика навчання іноземних мов у середніх
навчальних закладах :Піпручник – Київ:Ленвіт.1999—320c.
thanx
ВідповістиВидалитиДякую авторці за цікаву та корисну інформацію!
ВідповістиВидалити